ТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ЗА МИРНЕ НЕБО СПАСИБІ ВАМ, ВЕТЕРАНИ!»

Людина створена природою

для миру, а не для війни,

народжена для радості,

а не для горя…
Франсуа Рабле

Розділ І

1.     Обгрунтування актуальності проекту

Мир - стан спокою і гармонії, форма співіснування цивілізації, до якої прагне кожна свідома людина. На жаль, з кожним роком ми стаємо свідками того, що мир у світі стає дедалі крихкішим. Тому завдання сьогодні школи в урочній та позаурочній діяльності, з одного боку, доносити до учнів цінність мирного життя, з іншого ж боку, прищепити повагу до тих, хто завоював і завойовує цей мир.

2.     Термін реалізації проекту

01 квітня 2015 – 08 травня 2015

3.     Мета проекту

 Розширити знання учнів про важливість миру на землі; виховувати гуманізм, патріотизм, любов до свого народу та повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни.

4.     Учасники проекту та їх кількість

14 учнів 9-их класів та 4 учні 5-их класів Шосткинського навчально-виховного-комплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради.

5.     Механізм та етапи реалізації проекту

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до участі в підготовці та проведенні літературно-музичної композиції «За мирне небо спасибі вам, ветерани!»:

№ етапу	Зміст завдання	Термін реалізації завдання
1.	Організація учнів та ознайомлення їх із довготривалим проектом; постановка мети реалізації проекту.	01 квітня 2015 р.
2.	Обрання координаційної ради реалізації проекту та постановка перед ними завдань, за виконання яких вони відповідають.	02 квітня 2015 р.
3.	Ознайомлення учнів з літературним матеріалом, який ляже в основу сценарію літературно-музичної композиції; обговорення матеріалу.	06 квітня 2015 р.
4.	Зв'язок із Шосткинською міською організацією ветеранів з метою запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни на запланований захід.	07 – 08 квітня 2015 р.
5.	Запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни на святковий захід.	10 – 11 квітня 2015 р.
6.	Розподіл літературного матеріалу між учасниками проекту.	13 квітня 2015 р.
7.	Самостійна робота учнів над реалізацією завдань проекту; індивідуальні консультації з учасниками проекту.	14 – 17 квітня 2015 р.
8.	Проведення 1-ої репетиції літературно-музичної композиції.	20 квітня 2015 р.
9.	Проведення 2-ої репетиції літературно-музичної композиції.	27 квітня 2015 р.
10.	Генеральна репетиція літературно-музичної композиції ««За мирне небо спасибі вам, ветерани!»	03 березня 2015 р.
11.	Представлення проекту –  літературно-музичної композиції «Струни творчості Лесі Українки»	06 березня 2015 р.

6.            Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та літератури.

Координаційна рада (учні 9-их класів):

-        Жир Інна (відповідає за інформаційну роботу серед учасників проекту);

-        Дмитренко Дарина (відповідає за зв'язок Шосткинською міською організацією ветеранів);

-        Захарова Олександра (відповідає за запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни);

-        Коробейник Марина (відповідає за проведення репетицій);

-        Дорошенко Ілля (відповідає за музичне оформлення свята);

-        Мангалієв Олександр (відповідає за оформлення сцени);

-        Таранова Анастасія (відповідає за виготовлення поробок для ветеранів);

-        Посашева Дарина (відповідає за концертні костюми ).

7.     Очікувані результати

Ушанувати ветеранів Великої Вітчизняної війни, які пройшли славний бойовий шлях та принесли мир на нашу багатостраждальну землю; виховати поважне ставлення молоді до ветеранів; розширити знання учнів про важливість миру на землі.

Розділ ІІ

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО - МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ЗА МИРНЕ НЕБО СПАСИБІ ВАМ, ВЕТЕРАНИ !»

Оформлення: на задній стіні сцени напис: «За мир – спасибі вам» ; голуб миру в обрамленні різнокольорових повітряних кульок)

Учень 1.  ХХІ століття... Рік – 2014... 9 травня... День, як і вчора, позавчора, рік, два...Так само лагідно зранку світить сонечко, а спокійна весняна блакить неба ніжно обіймає землю. Розкішні тюльпани, квіти весни, привітно вітаються з кожним, тихо промовляючи: ,, Добридень, добридень...,,.

Учень 2.  І, здається, так було завжди: весною на галявинах з`являлися блакитноокі проліски , а перелітні птахи починали вити на рідній землі гнізда, щоб у них невдовзі почувся писк зовсім малесеньких пташенят...

Учень 3.  А влітку міста, села й усе навколо наповнювалося такою кількістю сонячного світла , що кожний відчував його життєдайні промені.

Учень 1.  А ось восени, тільки восени клен одягав багряно-жовте вбрання, а вічнозелена ялинка заздрила цій красі й усе чекала зими, щоб одній покрасуватися серед посмутнілих безлистих дерев.

Учень 2. Здається, так було завжди на нашій землі: спокійно, мирно, надійно...

Учень 3. Але зовсім інші весни, літа, осені, зими пам’ятають ветерани – ті, хто в буремні 40-ві став захищати кожний сантиметр землі від чуми ХХ століття – фашизму, захищати заради миру на землі, заради всіх нас нині живущих.

          (Звучить пісня «Вставай, страна огромная...»)

           На фоні пісні слова:

           Учень 1. В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає,

               Із забуття нетлінне повертає...

                    Є людський біль, і честь, і слава –

                    Їх забувать не маєм права.

           Учень 2. Не маєм права на байдужість і на скупість,

                    Не маєм права на сучасний нігілізм.

                    Усім прийдешнім передати мусим

                    І наш, і старших поколінь прометеїзм.

Учень 3. Так, її величність – ПАМ'ЯТЬ... Вона ніколи не вмирає, вона – лакмусовий папірець, який вивіряє нас на людяність, гуманність, благородство.

А отже, шановні ветерани, пам'ять про ваш вікопомний подвиг у роки Великої Вітчизняної війни завжди буде в серцях юних, у серцях прийдешніх поколінь.

Учень 1. Тож , дорогі наші гості – ветерани 2-ої Світової, ми, учні, надзвичайно раді ось цій нагоді зустрітися з вами , з вами – миротворцями, з вами – солдатами, які й сьогодні залишаються в строю.

Учень 2. Тож за добрим українським звичаєм прийміть від нас, юних, хліб-сіль як символ роду й нашого народу, як символ миру й зодчества.

(Під мелодію пісні «,Не стареют душой ветераны» учні в українському вбранні вручають хліб-сіль ветеранам)                   

Учень 3. ( під час вручення короваю)

Твоя високість, мужність, кров твоя планету і людину захистили, щоб хліб родив і світлий день буяв.

ДІАЛОГ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ІЗ МОЛОДШИМИ

Старшокласник: Маринко! А чи ти знаєш слова, які люди завжди вимовляють із радістю?

 Маринка: Так. Це слова: МАТУСЯ, СОНЦЕ, КВІТИ, ДРУЗІ!

Старшокласник: Правильно. А от , на жаль, є слова, які навіюють сум і наповнюють вологою очі. Ти їх знаєш?

Маринка: Звісно, знаю. Це страшні слова – смерть, війна, фашизм.

Старшокласник: А що потрібно, щоб ти їх забула назавжди й ніколи не промовляла ?

Маринка: Потрібен мир на всій землі!

Старшокласник: Маринко, яка ж ти розумниця!

Старшокласниця: Іванко! Чи ти згодний з Маринкою?

Іванко:Звичайно, згодний.

Старшокласниця: А тобі навіщо потрібен мир?

Іванко: А мені потрібен мир, щоб навчатися в школі, щоб завжди бачити маму, тата, сестричку, бабусю й дідуся; щоб здійснилася моя найзаповітніша мрія ( А яка – секрет! Нікому не скажу!). Це ж я тільки Маринці вчора зізнався, що хочу, як і тато, стати машиністом довгих потягів і їздити по всій Україні, а більш нікому не скажу. А ще мені потрібен мир , щоб їсти морозиво. (сором’язливо) Ой! Як я його люблю!

Старшокласниця: Який же ти молодець, Іванку! А особливо за те, що вмієш зберігати таємницю. А можливо, ти її розповіси нашим гостям? Подивися – стільки їх у залі зібралося, таких суворих і серйозних, але таких рідних і дорогих.

Старшокласник: Дорогі Маринко та Іванко! Сьогодні в нас у гостях ветерани страшної війни – Великої Вітчизняної. Зовсім юними вони пішли на фронт. Під шаленими кулями гартувався їх характер, під нічними зорями, у

перервах між боями, визрівали їх мрії. І першою, я впевнений у цьому, була найбажаніша мрія повернутися з Перемогою додому й принести на рідну землю мир.

Старшокласниця: І вони перемогли – й повернулися переможцями, і принесли жаданий мир. На обвуглених від полум’я дорогах Великої Вітчизняної вони довели , що мають святе право бути вільними людьми, право мати Батьківщину, кохану, кохання, право зустрічати світанки й вранішню зорю, право мати МИР, який ось уже 65 років вони оберігають на нашій славній українській землі.

Старшокласник: І за це право, дане нам вами, дорогі ветерани, велике спасибі й низький уклін від ваших онуків, правнуків, які не бачили, як палала земля, як плавився від вогню метал, як людина ставала залізною задля священної помсти, як на терезах зрівнялися життя і смерть... На щастя, молодше за вас покоління й зовсім юні не бачили всього цього, і тому сьогоднішньому світлому дню вони завдячують тільки Вам, ветерани, співаючи:

                    Хай завжди буде сонце!

                    Хай завжди буде мама!

                    Хай завжди буду Я!

     ( Пісня «Солнечний круг»)

Учень 1. Райдужні кульки й квіти нашим гостям напередодні світлої дати – Дня Перемоги

      ( Учні дарують квіти й кульки ветеранам під мелодію пісні « Не стареют душой ветераны»)

Учень 2. Дорогі наші, любі ветерани! У ті буремні сорокові роки вам було стільки, скільки нам сьогодні. Ви були такими ж красивими, усміхненими, завзятими...

Учень 3. Але, дивлячись на ваші ордени та медалі, мені здається, що все-таки ви були більш сміливішими, більш загартованішими, більш відчайдушнішими, ніж ми. Бо ви були діти свого часу, вас дійсно гартувало життя. І ви зробили все для того, щоб передати нам старших поколінь прометеїзм, ви посіяли праведне зерно й паростки добра дало воно.

Учень 1.  Ось які ці паростки! Зустрічайте! Вам про вашу молодість, обвуглену дорогами війни нагадають юні артисти.

              ( Звучить пісня «Смуглянка» у виконанні учнів)

Учень 2. Вам пощастило: ви повернулися з пекла, повернулися для того, щоб стояти на варті миру й оберігати спокійний наш сон. Але, шановні ветерани, ви ніколи не забудете тих, хто назавжди залишився на безіменних висотах молодим і безвусим, хто так і не відчув щемливого смаку Перемоги.

              ( Звучить пісня «На безимянной висоте» у виконанні учнів)

Учень 3. Свічка поминальна... Сьогодні ми запалимо її в пам'ять про тих, чиї імена назавжди залишилися викарбуваними на гранітних плитах меморіалів, хто так і не зустрів весну 45-го року... Хвилина мовчання – це наш глибокий біль за цвітом української нації та цвітом братніх народів.

     ( Запалюють свічку, хронометр відліковує хвилину)

Учень 1. Шановні ветерани! Сьогоднішня наша зустріч знаменна: ми зібралися разом напередодні великого свята – Дня Перемоги. Славна наша Україна героїчним минулим, славна трудовими традиціями й визначними іменами. Але й нам, підростаючому поколінню, є про що розповісти вам сьогодні.

 Учень 2. УВАГА! Про виконану роботу упродовж минулого навчального року вам звітує волонтерський загін 9 – Б класу.

( На сцену виходять волонтери 9 – Б класу)

Волонтер 1. Ми – волонтери 9-Б класу - свою роботу скеровуємо ( усі разом) ЗАРАДИ МИРУ НА ЗЕМЛІ!

Волонтер 2. Діяльність волонтерського загону в минулому навчальному році проводилася в двох   напрямках:

1-ий. Ніхто не забутий – ніщо не забуто.

   2-ий. Рідний край ми не забудемо –

        Його вивчати завжди будемо.

( Волонтери звітують ветеранам про виконану роботу за кожним напрямком)

Волонтер 3. А для того щоб наші подальші плани здійснилися, нам потрібний МИР, який ви, дорогі ветерани, для нас завоювали на обвуглених дорогах війни. Тож прийміть від нас символічний голуб миру як данину за ваш вікопомний, безсмертний подвиг. 

      (Волонтери дарують ветеранам голуби)

 Учень 1. Увага ! До вас , юні, звертається ветеран Великої Вітчизняної війни...

     ( Виступ ветерана)

Учень 2. Відлітають роки , мов журавлині ключі, у вічність... Ось уже й 65 мирна весна. Але літа ніколи не зітруть із пам`яті нині юних ваш земний подвиг в ім`я людства, в ім.`я мого покоління, в імя майбутнього нашої держави.

             І сьогодні, дорогі ветерани!

             Іменем сина, що батька не знає,

             Іменем батька, що сина не має,

             Іменем жінки, що овдовіла,

             Іменем матері, що посивіла,

             Іменем пам`яті з роду до роду,

             Іменем чесним, священним народу,

             Перед вами ми голову низько схиляєм,

             Клятві священній навік присягаєм.

             Ми не дозволим той жах повторити ,

             Хочемо в мирі, у щасті ми жити.

Учень 1.    Тож живіть ще довго,довго, шановні ветерани! Радуйте нас, передавайте неоціненний досвід, мудрість. І знайте: ви для нас – узірець!

Учень 2.     Здоров`я вам міцного, завзяття невичерпного, сім`ї щасливої , життя заможного, років незліченних і вічного миру над головою для нас і для вас.

          ( Пісня «Аист на крише». С.Ротару)